Історія училища

  На околиці мальовничого селища Володимирець, у захистку білих беріз розкинуло свої корпуси вище професійне училище №29. Рік заснування училища – 1966.
  За 46 років свого існування воно стало популярним навчальним закладом серед учнівської молоді Володимирецького, сусідніх Сарненського, Дубровицького, Зарічненського районів та міста Кузнецовська.
  Одним із активних ініціаторів створення училища був Сергій Вікторович Лунковський, який уже через два роки його очолив. Багато сил і енергії віддав Сергій Вікторович становленню училища як навчального закладу. Саме він розпочав будівництво типового навчального корпусу, двох гуртожитків, оскільки перших два роки навчання проходило у пристосованих приміщеннях.
  Вміле керівництво, творчий ентузіазм педагогічного колективу, наполеглива праця самих учнів під час виробничого навчання та виробничої практики дали свої результати. Уже у 1973 році на місці піщаного кар’єру та міського смітника закрасувався трьохповерховий навчальних корпус, а ще через три роки виросли трьохповерхові корпуси двох учнівських гуртожитків.
  Поступово збагачувалась матеріально-технічна база училища: створювалися навчальні кабінети, майстерні, встановлювалось необхідне обладнання, закуплялися інструменти та навчально-наочні посібники. Готували учнів за 4-ма професіями:
  столяр, тесляр; штукатур, маляр, лицювальник; муляр, монтажник залізобетонних конструкцій; слюсар-сантехнік.
  Але керівництво училища розуміло, що окрім навчання і праці, учні повинні відпочивати, збагачуватись духовно, розвиватися фізично. Тому неодноразові поїздки директора до м. Києва дали можливість добитися виділення коштів на будівництво громадсько-побутового комплексу з спортивним та актовим залами, просторою їдальнею, бібліотекою, кімнатами для заняття гуртків.
  У становленні училища велику роль відіграв дружний, працьовитий і творчий педагогічний колектив, який створив за невеликий проміжок часу хорошу матеріальну та навчальну базу, зробив училище зразковим і досяг у 1981 році загального визнання і найвищої оцінки серед училищ області., отримавши перехідний Червоний прапор за підсумками огляду.
  У 1983 році керівництво училищем було передано Верешку Володимиру Йосиповичу. З його приходом відбуваються кадрові зміни. Своїми заступниками Володимир Йосипович призначає молодих, енергійних педагогів: Пачебулу В.Й., Остапенка А.Ф., Козодоя В.П., старшим майстром Полховського В.Ф.
  В училищі вводяться нові спеціальності: тракторист-машиніст широкого профілю, електромонтажник, електрозварник. Відповідно створюється матеріальна база: придбано різноманітну сільськогосподарську техніку, зварювальне обладнання, обладнано електромонтажну майстерню і полігон.
  З переходом суспільства на ринкову економіку, розуміючи потребу часу, в училищі розпочинають підготовку робітників ще за такими новими професіями: бухгалтер сільськогосподарського виробництва, кухар, кондитер, оператор комп’ютерного набору. Нові професії, нові клопоти. Уже до 2004 року в училищі було створено три комп’ютерні класи, оснащені новою комп’ютерною технікою, дві майстерні кухарів, кондитерів, кабінети технології приготування їжі , бухгалтерського обліку, економіки.
  Осінь 2007 року. Керівництво училищем приймає молодий, енергійний директор Боровик Валерій Пилипович. Творчий, завжди в пошуках він не зупиняється на досягнутому. Придбано четвертий комп’ютерний клас, ведеться велика робота по оновленню уже існуючих кабінетів і майстерень, створюються додаткові нові майстерні кухарів, мулярів, штукатурів, малярів, електромонтажників, зварювальників, монтажників гіпсокартонних конструкцій. Великий об’єм робіт виконують на цих об’єктах учні під керівництвом майстрів виробничого навчання. Вивчається питання про підготовку на базі училища молодших спеціалістів за спеціальностями «технік-будівельник» і «технолог харчування».
  Щороку, першого вересня, до училища поспішають 240 першокурсників, які протягом навчання в ньому освоять секрети обраної професії, досконало оволодіють знаннями і практичними навичками, здобудуть матеріальну незалежність, можливість творити своїми руками прекрасне і приносити цим самим людям радість.